теорема
ТЕОРЕ́МА, и, ж.
1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням.
[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Л. Укр., III, 1952, 97);
На дошці рисунок піфагорової теореми (Вас., III, 1960, 307);
Він сідав за книги, поглинав їх одну по одній, наполегливо вчив формули, теореми (Трип., Дорога.., 1944, 21).
2. Висновок, який можна зробити з основних положень логіки.
Наукові висновки даються у вигляді логічних, абстрактних категорій — законів, гіпотез, проектів, планів, теорем (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- теорема — теоре́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- теорема — [теиорема] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
- теорема — теоре́ма (грец. θεώρημα, від θεωρέω – розглядаю) твердження, правильність якого встановлюють за допомогою спеціальних міркувань (доведень). Словник іншомовних слів Мельничука
- теорема — ТЕОРЕ́МА, и, ж. 1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Леся Українка); На дошці рисунок піфагорової теореми (С. Словник української мови у 20 томах
- теорема — -и, ж. 1》 мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. 2》 Висновок, який можна зробити з основних положень логіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- теорема — ТЕОРЕМА (грецьк. υεώρημα, від υεωρίω — розглядаю, досліджую) — положення чи твердження, істинність якого встановлюють за допомогою доведення, заснованого на аксіомах чи на доведених раніше положеннях... Філософський енциклопедичний словник
- теорема — Теоре́ма, -ми; -ре́ми, -ре́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)