інтеріоризація
ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. interior — внутрішній) — перехід із-зовні всередину. Термін стосується процесу формування внутрішніх структур людської психіки під впливом зовнішніх чинників соціальної дійсності. Вперше з'явився і набув поширення в теоретичних розробках франц. соціологічної школи (Дюркгейм). В працях психологів Жане, Піаже, Балона ґрунтовно висвітлена ідея, що розумові дії є результатом формування внутрішнього простору свідомості. В психоаналізі поняття, подібнідоі., використовуються для пояснення того, як в онтогенезі та філогенезі під впливом міжіндивідуальних стосунків формується структура індивідуального та колективного підсвідомого.
Джерело:
Філософський енциклопедичний словник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інтеріоризація — Формування внутрішніх, психічних структур на основі засвоєння структур зовнішньої, соціально зумовленої діяльності, формування орієнтиру поведінки. англ. interiorisation; нім. Interiorisation f=; угор. érdekeltség; рос. интериоризация. Словник із соціальної роботи
- інтеріоризація — (від лат. interior — внутрішній) — процес перетворення зовнішніх реальних дій на ідеальні внутрішні дії. І. є передумовою перетворення зовнішніх факторів у психічний процес та його інтерпретації в художній формі. Словник-довідник музичних термінів
- інтеріоризація — ІНТЕРІОРИЗА́ЦІЯ, ї, ж., псих. Дія за знач. інтеріоризува́ти. Інтеріоризація діяльнісного досвіду зумовила формування, а згодом і домінування в людській суб'єктивності діяльнісно організованої свідомості (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- інтеріоризація — інтеріориза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інтеріоризація — -ї, ж. 1》 Формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної поведінки. || Процес перетворення зовнішніх, реальних дій на внутрішні розумові дії. 2》 У психіатрії – переживання хворим обставин, що його хвилюють, потай від оточуючих. Великий тлумачний словник сучасної мови