акузатив

акузати́в

[лат. (casus) accusativus]

знахідний відмінок.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акузатив — АКУЗАТИ́В, а, ч., лінгв. Знахідний відмінок. Знахідний відмінок, або акузатив, – відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. акузатив — Акузати́в, -ва, -ву (лат.) – знахідни́й відмі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. акузатив — акузати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. акузатив — (грам.) знахідний відмінок Словник чужослів Павло Штепа