акузатив

АКУЗАТИ́В, а, ч., лінгв.

Знахідний відмінок.

Знахідний відмінок, або акузатив, – відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ.);

Внеском у загальну теорію відмінків є теоретичне обґрунтування Є. Куриловичем і Е. Бенвеністом на матеріалі індоєвропейських мов похідності присубстантивного суб’єктного й об’єктного генітива від номінатива й акузатива (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акузатив — акузати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. акузатив — (грам.) знахідний відмінок Словник чужослів Павло Штепа
  3. акузатив — акузати́в [лат. (casus) accusativus] знахідний відмінок. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. акузатив — Акузати́в, -ва, -ву (лат.) – знахідни́й відмі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)