акузатив
АКУЗАТИ́В, а, ч., лінгв.
Знахідний відмінок.
Знахідний відмінок, або акузатив, – відмінок, яким у мовах номінативно-акузативної будови позначається об'єкт дії (прямий додаток) (з наук. літ.);
Внеском у загальну теорію відмінків є теоретичне обґрунтування Є. Куриловичем і Е. Бенвеністом на матеріалі індоєвропейських мов похідності присубстантивного суб’єктного й об’єктного генітива від номінатива й акузатива (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- акузатив — акузати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- акузатив — (грам.) знахідний відмінок Словник чужослів Павло Штепа
- акузатив — акузати́в [лат. (casus) accusativus] знахідний відмінок. Словник іншомовних слів Мельничука
- акузатив — Акузати́в, -ва, -ву (лат.) – знахідни́й відмі́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)