анаграма

анагра́ма

(від ана... і ...грама)

1. Переставляння окремих літер або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим значенням.

2. Скорочений підпис художника.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анаграма — анагра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. анаграма — -и, ж. Слово, утворене переставленням літер іншого слова (напр.: літо – тіло). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. анаграма — АНАГРА́МА, и, ч. 1. лінгв. Слово або словосполучення, утворене переставлянням літер, у результаті чого утворюється інше слово, напр.: а́втор – тавро́. Винахідником анаграми вважають грецького граматика Лікофрона (III ст. до Р. Х.) (з наук. літ.); // літ. Словник української мови у 20 томах
  4. анаграма — • анаграма (від грец. 'ανά — через і γράμμα — буква) - перестановка у слові або у групі слів букв і складів, внаслідок якої утворюються нові слова. До А. належать: 1) Зворотне читання слова, яке дає інше слово (кіт — тік, сир — рис). Українська літературна енциклопедія
  5. анаграма — Анагра́ма, -ми, -мі (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)