анаграма
АНАГРА́МА, и, ч.
1. лінгв. Слово або словосполучення, утворене переставлянням літер, у результаті чого утворюється інше слово, напр.: а́втор – тавро́.
Винахідником анаграми вважають грецького граматика Лікофрона (III ст. до Р. Х.) (з наук. літ.);
// літ. Прізвище автора, утворене таким способом.
Своєрідними різновидами псевдонімів є також анаграми – прізвище автора, прочитане навпаки: Чивомискам (М. Максимович), М. Номис (М. Симонов) (із журн.).
2. літ. Спосіб написання віршів, при якому окремі фонеми ключового слова вірша повторюються в інших його словах, а також вірш, написаний таким способом.
Якщо власне анаграму ми можемо розглядати як стародавній жанр, який значно перевищує часові рамки бароко, то об’єднання анаграми з епіграмою є витвором пізнішого часу (з наук. літ.);
Виникнення таких жанрів курйозної поезії, як акровірш, хроновірш, кабалістичний вірш, арифметичний вірш, анаграма, протей, вірш-перетворення та ін., пов’язане з езотеричними методами оперування текстами: нотариконом, гематрією й темурою (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- анаграма — анагра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- анаграма — -и, ж. Слово, утворене переставленням літер іншого слова (напр.: літо – тіло). Великий тлумачний словник сучасної мови
- анаграма — • анаграма (від грец. 'ανά — через і γράμμα — буква) - перестановка у слові або у групі слів букв і складів, внаслідок якої утворюються нові слова. До А. належать: 1) Зворотне читання слова, яке дає інше слово (кіт — тік, сир — рис). Українська літературна енциклопедія
- анаграма — анагра́ма (від ана... і ...грама) 1. Переставляння окремих літер або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим значенням. 2. Скорочений підпис художника. Словник іншомовних слів Мельничука
- анаграма — Анагра́ма, -ми, -мі (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)