анаграма
анагра́ма
• анаграма
(від грец. 'ανά — через і γράμμα — буква)
- перестановка у слові або у групі слів букв і складів, внаслідок якої утворюються нові слова. До А. належать:
1) Зворотне читання слова, яке дає інше слово (кіт — тік, сир — рис).
2) Утворення псевдонімів та імен шляхом зворотного читання власних імен з додаванням букв або скороченням їх (цим способом, напр., утворено псевдонім укр. фольклориста Симонова — Номис).
3) Перестановка букв або складів у слові (літо — тіло).
4) Перестановка слів або їх частин, завдяки чому створюється комічний ефект: "Іду я лісом, коли щось у шелесті забур'яніло. Я туди — воно тріщі виочило, скали визубило..." (нар. оповідання). Слід відрізняти А. від метатези, метаграми.
Л. Б. Стрюк.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- анаграма — анагра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- анаграма — -и, ж. Слово, утворене переставленням літер іншого слова (напр.: літо – тіло). Великий тлумачний словник сучасної мови
- анаграма — АНАГРА́МА, и, ч. 1. лінгв. Слово або словосполучення, утворене переставлянням літер, у результаті чого утворюється інше слово, напр.: а́втор – тавро́. Винахідником анаграми вважають грецького граматика Лікофрона (III ст. до Р. Х.) (з наук. літ.); // літ. Словник української мови у 20 томах
- анаграма — анагра́ма (від ана... і ...грама) 1. Переставляння окремих літер або складів у слові, внаслідок чого утворюються нові слова з іншим значенням. 2. Скорочений підпис художника. Словник іншомовних слів Мельничука
- анаграма — Анагра́ма, -ми, -мі (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)