балада
бала́да
(франц. ballade, з прованс. і balada, від balar – танцювати)
1. Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту.
2. муз. Інструментальний або вокальний твір.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балада — бала́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- балада — (від іт. ballade — танцювати) — у середні віки пісня народного походження, яка супроводжувала танець. Пізніше — драматичний за характером літературний лірико-епічний твір, часто з елементами фантастики... Словник-довідник музичних термінів
- балада — -и, ж. 1》 Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. 2》 Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балада — БАЛА́ДА, и, ж. 1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Поет написав би, може, баладу, може, поему, може, пісню... А моя зброя – сміх! Я глузую, кепкую, а частенько просто собі усміхаюсь (О. Словник української мови у 20 томах
- балада — • балада (прованс. balada, від ballar — танцювати) - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, істор.-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматично-напруженим сюжетом, у якому наявні елементи надзвичайного. За жанровими ознаками... Українська літературна енциклопедія
- балада — I музичний вокальний твір, переважно епічної тематики; також інструментальний твір довільної будови (від XIX ст.), напр., фортепіанна Балада f-moll Ф. Шопена. Універсальний словник-енциклопедія
- балада — БАЛА́ДА, и, ж. 1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 150). Словник української мови в 11 томах