балада

(від іт. ballade — танцювати) — у середні віки пісня народного походження, яка супроводжувала танець. Пізніше — драматичний за характером літературний лірико-епічний твір, часто з елементами фантастики, зміст якого навіяний подіями минулого та давніми легендами. В епоху романтизму поняття Б. поширилось на вокальну ('Лісовий цар' Ф.Шуберта) та інструментальну музику (балади для фортепіано Й.Брамса, Е.Гріга, Ф.Шопена та ін.).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

балада — бала́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
балада — -и, ж. 1》 Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. 2》 Музичний твір епічного характеру для голосу або інструмента. Великий тлумачний словник сучасної мови
балада — БАЛА́ДА, и, ж. 1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Поет написав би, може, баладу, може, поему, може, пісню... А моя зброя – сміх! Я глузую, кепкую, а частенько просто собі усміхаюсь (О. Словник української мови у 20 томах
балада — • балада (прованс. balada, від ballar — танцювати) - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, істор.-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматично-напруженим сюжетом, у якому наявні елементи надзвичайного. За жанровими ознаками... Українська літературна енциклопедія
балада — бала́да (франц. ballade, з прованс. і balada, від balar – танцювати) 1. Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2. муз. Інструментальний або вокальний твір. Словник іншомовних слів Мельничука
балада — I музичний вокальний твір, переважно епічної тематики; також інструментальний твір довільної будови (від XIX ст.), напр., фортепіанна Балада f-moll Ф. Шопена. Універсальний словник-енциклопедія
балада — БАЛА́ДА, и, ж. 1. Віршовий твір на героїчну, легендарну або казкову тему. Балади, а також багато пісень, поем, зокрема поеми Т. Г. Шевченка, поєднують в собі риси і епосу, і лірики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 150). Словник української мови в 11 томах