1. Словник іншомовних слів Мельничука

балон

бало́н

(франц. ballon, з італ. pallone – куля, м’яч)

1. Колба електровакуумного або іонного приладу.

2. Оболонка з повітрям (амортизаційний пристрій) або газом, легшим за повітря (частина аеростата, дирижабля).

3. Посудина, в якій зберігають і перевозять газ або рідину.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балон — бало́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. балон — -а, ч. 1》 Скляна, металева або гумова посудина круглої чи циліндричної форми, призначена для зберігання газів або рідин. 2》 Гумова автомобільна та ін. шина, яка наповнюється повітрям. 3》 Газонепроникна оболонка аеростата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балон — БАЛО́Н, а, ч. 1. Скляна, металева або гумова посудина круглої чи циліндричної форми, признач. для зберігання та перевезення газів або рідин. Біля будки майстра стояв синій сталевий балон з киснем (В. Словник української мови у 20 томах
  4. балон — 1 (-а) ч. 1. мол. Пластмасова пляшка з-під коли. ПСУМС, 5. 2. гірн. Трилітрова банка. ФССГД, 27. Словник жарґонної лексики української мови
  5. балон — ШИ́НА (автомобільна), БАЛО́Н. У шумі шин кудись біжать машини (В. Сосюра); Билися об каміння гумові балони (Ю. Бедзик). Словник синонімів української мови
  6. балон — БАЛО́Н, а, ч. 1. Скляна, металева або гумова посудина круглої чи циліндричної форми, призначена для зберігання газів або рідин. Біля будки майстра стояв синій сталевий балон з киснем (Собко, Біле полум’я, 1952, 257). 2. Гумова автомобільна та ін. Словник української мови в 11 томах