бойскаут

бойска́ут

(англ. boy-scout, від boy – хлопчик і scout – розвідник)

член буржуазної дитячої організації військово-політичного характеру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бойскаут — БОЙСКА́УТ, а, ч. Член скаутської організації. – Я на цьому дещо розуміюся. Я був бойскаутом, а ти ж знаєш, що бойскаути .. вивчають різні сліди (Ю. Яновський); У бойскаутів потрібно виховувати прив’язаність до своєї організації (з газ.); Літній табір бойскаутів. Словник української мови у 20 томах
  2. бойскаут — -а, ч. Член дитячої організації військово-спортивного характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бойскаут — бойска́ут іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. бойскаут — Пластун, пластунка Словник чужослів Павло Штепа