бойскаут
БОЙСКА́УТ, а, ч.
Член скаутської організації.
– Я на цьому дещо розуміюся. Я був бойскаутом, а ти ж знаєш, що бойскаути .. вивчають різні сліди (Ю. Яновський);
У бойскаутів потрібно виховувати прив’язаність до своєї організації (з газ.);
Літній табір бойскаутів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бойскаут — бойска́ут іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бойскаут — -а, ч. Член дитячої організації військово-спортивного характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бойскаут — Пластун, пластунка Словник чужослів Павло Штепа
- бойскаут — бойска́ут (англ. boy-scout, від boy – хлопчик і scout – розвідник) член буржуазної дитячої організації військово-політичного характеру. Словник іншомовних слів Мельничука