бісер

бі́сер

(від араб. бусра – стеклярус)

дрібні намистинки з прозорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бісер — бі́сер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бісер — мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Фразеологічний словник української мови
  3. бісер — Намисто, пацьорки Словник чужослів Павло Штепа
  4. бісер — -у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бісер — Бі́сер, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бісер — БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібні й круглі чи багатогранні намистини зі скла, каміння, металу і т. ін. з отворами для нанизування. – Закури, браток, тут можна, – озвався П'ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (В. Словник української мови у 20 томах
  7. бісер — БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. — Закури, браток, тут можна, — озвався П’ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); *Образно. Поважні гості.. Словник української мови в 11 томах