1. Словник української мови в 11 томах

бісер

БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні.

— Закури, браток, тут можна, — озвався П’ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (Кучер, Чорноморці, 1956, 346);

*Образно. Поважні гості.. роздивлялися вкриті бісером чисел сторінки (Рибак, Час.., 1960, 34);

*У порівн. Зверху посипалась дрібна роса, мов бісер (Н.-Лев., IV, 1956, 31).

◊ Мета́ти бі́сер перед сви́ньми; Ки́дати бі́сер сви́ням — говорити що-небудь людям, які не можуть зрозуміти того, що їм кажуть.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бісер — бі́сер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бісер — -у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бісер — Намисто, пацьорки Словник чужослів Павло Штепа
  4. бісер — БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібні й круглі чи багатогранні намистини зі скла, каміння, металу і т. ін. з отворами для нанизування. – Закури, браток, тут можна, – озвався П'ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (В. Словник української мови у 20 томах
  5. бісер — бі́сер (від араб. бусра – стеклярус) дрібні намистинки з прозорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бісер — мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Фразеологічний словник української мови
  7. бісер — Бі́сер, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)