бісер
БІ́СЕР, у, ч., збірн.
Дрібні й круглі чи багатогранні намистини зі скла, каміння, металу і т. ін. з отворами для нанизування.
– Закури, браток, тут можна, – озвався П'ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (В. Кучер);
Найдавнішою технікою виготовлення нашийних прикрас було нанизування бісеру на волосіння або нитки (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Поважні гості .. роздивлялися вкриті бісером чисел сторінки (Н. Рибак);
На тоненьких павутинках повисли бісером міріади крапель роси (з газ.);
* У порівн. Зверху посипалась дрібна роса, мов бісер (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бісер — бі́сер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бісер — -у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бісер — Намисто, пацьорки Словник чужослів Павло Штепа
- бісер — бі́сер (від араб. бусра – стеклярус) дрібні намистинки з прозорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування. Словник іншомовних слів Мельничука
- бісер — мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Фразеологічний словник української мови
- бісер — Бі́сер, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бісер — БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні. — Закури, браток, тут можна, — озвався П’ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); *Образно. Поважні гості.. Словник української мови в 11 томах