вегетативний
вегетати́вний
(лат. vegetativus – рослинний, від vegeto – оживлюю)
пов’язаний з ростом і живленням рослин та тварин;
¤ в-а нервова система – частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі, діяльність внутрішніх органів та систем;
¤ в-е розмноження – нестатеве розмноження, при якому новий організм утворюється з частини материнського;
¤ в-і органи у рослин – частини рослинного організму, за допомогою яких відбуваються процеси живлення й росту, здійснюється прикріплення до субстрату.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вегетативний — вегетати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- вегетативний — ВЕГЕТАТИВНИЙ – ВЕГЕТАЦІЙНИЙ Вегетативний. Пов’язаний із ростом і живленням рослин та низькоорганізованих тварин. Вж. зі сл.: відділ, гібрид, нерв, орган, ріст, тонус, гібридизація, криза, маса, нервова система, патологія, відтворення, порушення... Літературне слововживання
- вегетативний — [веигеитатиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- вегетативний — -а, -е, біол. 1》 Пов'язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. 2》 перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський. 3》 Стос. до способу розмноження у нестатевий спосіб. Вегетативне розмноження біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вегетативний — Ростовий Словник чужослів Павло Штепа
- вегетативний — ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. біол. Пов'язаний із ростом і живленням організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному розвитку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- вегетативний — ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е, біол. 1. Пов’язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному рості (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах