1. Словник української мови в 11 томах

вегетативний

ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е, біол.

1. Пов’язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів.

У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному рості (Колг. Укр., 4, 1954, 40);

Щоб затримати і до деякої міри обмежити розростання вегетативної маси, рослини формують, прищипуючи верхівки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 50).

2. перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський.

Що мені з такої жінки, що не поділяє зо мною й інтересів мого народу, а провадила б біля мене лише життя вегетативне? (Коб., III, 1956, 107).

3. Стос. до способу розмноження нестатевим шляхом.

[Кічунов:] Я бачив тут уже цілком реальний вегетативний гібрид яблуні й груші (Довж., І, 1958, 467).

∆ Вегетати́вна нерво́ва систе́ма, анат. — частина загальної нервової системи організму, яка регулює діяльність органів кровообігу, дихання, травлення, виділення і т. ін.;

Вегетати́вне розмно́ження, біол. — розмноження рослин і низькоорганізованих тварин нестатевим шляхом, тобто утворенням нового організму з частини материнського.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вегетативний — вегетати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вегетативний — ВЕГЕТАТИВНИЙ – ВЕГЕТАЦІЙНИЙ Вегетативний. Пов’язаний із ростом і живленням рослин та низькоорганізованих тварин. Вж. зі сл.: відділ, гібрид, нерв, орган, ріст, тонус, гібридизація, криза, маса, нервова система, патологія, відтворення, порушення... Літературне слововживання
  3. вегетативний — [веигеитатиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. вегетативний — -а, -е, біол. 1》 Пов'язаний з ростом і живленням рослинних і тваринних організмів. 2》 перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський. 3》 Стос. до способу розмноження у нестатевий спосіб. Вегетативне розмноження біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вегетативний — Ростовий Словник чужослів Павло Штепа
  6. вегетативний — ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. біол. Пов'язаний із ростом і живленням організмів. У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному розвитку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. вегетативний — вегетати́вний (лат. vegetativus – рослинний, від vegeto – оживлюю) пов’язаний з ростом і живленням рослин та тварин; ¤ в-а нервова система – частина нервової системи хребетних тварин та людини, що регулює обмін речовин в організмі... Словник іншомовних слів Мельничука