вегетативний

ВЕГЕТАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. біол. Пов'язаний із ростом і живленням організмів.

У яблуні стійке щорічне плодоношення забезпечується при нормальному вегетативному розвитку (з наук. літ.);

Щоб затримати і до деякої міри обмежити розростання вегетативної маси, рослини формують, прищипуючи верхівки (з навч. літ.);

На російській Півночі – неродючі піщані ґрунти, суворий клімат і короткий вегетативний період; це змушувало селян об'єднуватися для спільного обробітку землі (з навч. літ.);

Поширеність вегетативної дисфункції очевидна; крім того, особливістю вегетативної патології є той факт, що як самостійне захворювання вона виступає досить рідко (із журн.).

2. перен. Позбавлений суспільних інтересів; обивательський.

Що мені з такої жінки, що не поділяє зо мною й інтересів мого народу, а провадила б біля мене лише життя вегетативне? (О. Кобилянська).

3. біол. Стос. до способу розмноження рослин нестатевим шляхом.

[Кічунов:] Я бачив тут уже цілком реальний вегетативний гібрид яблуні й груші (О. Довженко);

Дивлюся я на одну яблуню, а там плоди ну прямо, як на зсипному пункті: різних форм, кольорів і величини, “їй-право, чоловік вегетативною гібридизацією займається”, – подумав (М. Стельмах);

Аронію можна розводити з насіння і вегетативним способом: живцями або щепленням (з наук.-попул. літ.).