генерал-губернатор

генера́л-губерна́тор

1. Вища службова особа в царській Росії, що очолювала генерал-губернаторство.

2. В країнах, що були британськими домініонами, вищий представник англійського короля (королеви), який вважався главою домініону.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генерал-губернатор — ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. 1. іст. У царській Росії – начальник генерал-губернаторства, що охоплювало одну або кілька губерній, який користувався усією повнотою військової і цивільної влади. Генерал-губернатор прийняв о. Артемія дуже ласкаво (І. Словник української мови у 20 томах
  2. генерал-губернатор — ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. Начальник однієї або кількох губерній у дореволюційній Росії, що користувався усією повнотою військової і цивільної влади. Генерал-губернатор прийняв о. Артемія дуже ласкаво (Н.-Лев., IV, 1956, 169). Словник української мови в 11 томах
  3. генерал-губернатор — -а, ч. Начальник однієї або кількох губерній у дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. генерал-губернатор — генера́л-губерна́тор іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови