1. Словник української мови в 11 томах

генерал-губернатор

ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. Начальник однієї або кількох губерній у дореволюційній Росії, що користувався усією повнотою військової і цивільної влади.

Генерал-губернатор прийняв о. Артемія дуже ласкаво (Н.-Лев., IV, 1956, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генерал-губернатор — генера́л-губерна́тор іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. генерал-губернатор — -а, ч. Начальник однієї або кількох губерній у дореволюційній Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. генерал-губернатор — ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОР, а, ч. 1. іст. У царській Росії – начальник генерал-губернаторства, що охоплювало одну або кілька губерній, який користувався усією повнотою військової і цивільної влади. Генерал-губернатор прийняв о. Артемія дуже ласкаво (І. Словник української мови у 20 томах
  4. генерал-губернатор — генера́л-губерна́тор 1. Вища службова особа в царській Росії, що очолювала генерал-губернаторство. 2. В країнах, що були британськими домініонами, вищий представник англійського короля (королеви), який вважався главою домініону. Словник іншомовних слів Мельничука