генітив

геніти́в, генети́в

[лат. (casus) genitivus]

родовий відмінок.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генітив — геніти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. генітив — ГЕНІТИ́В, а, ч., лінгв. Родовий відмінок. Варіативні флексії генітива іменників чоловічого роду однини пов'язані із семантикою слова (з наук. літ.); У статті досліджено прийменникові конструкції українського генітива (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. генітив — -а, ч. Родовий відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови