1. Словник української мови у 20 томах

генітив

ГЕНІТИ́В, а, ч., лінгв.

Родовий відмінок.

Варіативні флексії генітива іменників чоловічого роду однини пов'язані із семантикою слова (з наук. літ.);

У статті досліджено прийменникові конструкції українського генітива (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генітив — геніти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. генітив — -а, ч. Родовий відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. генітив — геніти́в, генети́в [лат. (casus) genitivus] родовий відмінок. Словник іншомовних слів Мельничука