генітивний
ГЕНІТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.
Прикм. до геніти́в.
Генітивні метафори в ліриці Ліни Костенко нерідко утворюють ланцюжки метафор (з наук. літ.);
Генітивні зв'язки між двома іменниками виражаються не тільки флексіями й артиклями, а через співвіднесення номінативних форм компонентів (з наук. літ.);
Для створення метафоричного образу поети послуговуються генітивними структурами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- генітивний — -а, -е. Прикм. до генітив. Генітивне речення — односкладне речення, структурну основу якого становить головний член речення, виражений синтаксично незалежною формою родового відмінка іменника. Великий тлумачний словник сучасної мови