герой

геро́й

(від грец. ήρως – богатир, воїн, людина казкової сили й мужності)

1. В давньогрецькій релігії і міфології визначний предок, вождь або богатир.

2. Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в праці.

3. Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи.

4. Головна дійова особа художнього твору.

5. Переносно – особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе загальну увагу.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герой — (відважна людина) богатир, поет, витязь, уроч. звитяжець, книжн. лицар. Словник синонімів Полюги
  2. герой — геро́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. герой — Переможець, звитяжець, лицар, витязь, здобувець; ЖМ. молодець, молодчага, ас, лев, орел, відчайдух; (дня) кумир, ідол; (твору) персонаж, дійова особа, б.з. лицедій. Словник синонімів Караванського
  4. герой — -я, ч. 1》 Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді. || Особа з цим званням. 2》 чого. Людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. герой — ГЕРО́Й, я, ч. 1. Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість. [Жирондист:] Але ж бо не в церквах жила ідея, а в людях тих, замучених героях, що так одважно йшли на муки й смерть... Словник української мови у 20 томах
  6. герой — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  7. герой — У стародавній Греції напівбог-напівлюдина, котру зараховували до сонму богів (ск., Геракл). Універсальний словник-енциклопедія
  8. герой — ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Словник синонімів української мови
  9. герой — Геро́й, -ро́я, -ро́єві, -ро́ю! геро́ї, -ро́їв (гр. ἤρως) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. герой — ГЕРО́Й, я, ч. 1. Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді. Чесна праця героїв породжує (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. герой — рос. герой 1. Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і праці. 2. Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи. 3. Переносно — особа, яка чим-небудь відзначилась. Eкономічна енциклопедія
  12. герой — Герой, -роя м. Герой. Перед його очима басували гетьманські коні, а на конях сиділи гетьмани-герої. Левиц. Пов. 166. Вони себе героями явили. К. ЦН. 191. Калімері зовсім не нагадував героїв Іліяди. Левиц. Пов. 13. Словник української мови Грінченка