герой

ГЕРО́Й, я, ч.

1. Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість.

[Жирондист:] Але ж бо не в церквах жила ідея, а в людях тих, замучених героях, що так одважно йшли на муки й смерть... (Леся Українка);

– Він залишив палубу есмінця останнім... Літака збив... Він герой (В. Кучер);

В експериментальних науках час героїв-одинаків назавжди відійшов у минуле (із журн.);

Наш народ хоче мати справжніх, не придуманих, не офіціозних героїв (з публіц. літ.);

* У порівн. Севастополь! Пильно на сторожі, як герой, стояв ти у бою, не схиливши голову свою, орди спопеляючи ворожі (І. Гончаренко).

2. чого. Людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, епохи і т. д.

– Ото запал! Пізнаю героя Смоленська (З. Тулуб).

3. Головна дійова особа літературного твору.

Героєм одного Вашого [О. Маковея] оповідання був доктор Долинський, дуже подібний до самого себе і до Вас трохи (В. Стефаник);

І от мої симпатичні герої увійшли вже в свою квартиру (М. Хвильовий);

Так зустрічаються, далебі, герої дешевих мелодрам, а не тверезі люди (Ю. Щербак);

Найбільші художні успіхи О. Гончара зв'язані з створенням образу героя нашого часу (з наук.-попул. літ.).

4. чого і без дод. Особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе увагу.

Вони [Владко та Начко] були, так сказати, героями дня (І. Франко);

Сим разом героєм був Стасик .. Ми розбираєм учинок Стася, ведем суперечки, сміємось (М. Коцюбинський);

Героями вечірки були сьогодні військові (О. Донченко).

(1) Геро́й Радя́нського Сою́зу, іст. – почесне звання СРСР, найвищий ступінь відзнаки за особисті або колективні заслуги перед державою, пов'язані з вчиненням геройського подвигу, а також особа, яка мала це звання.

Одного дня із сільради принесли до старенької Домахи газету, в якій великими літерами було надруковано, що Герой Радянського Союзу гвардії капітан Петро Федорович Байрак нагороджений вдруге Золотою Зіркою (П. Панч);

(2) Геро́й Соціалісти́чної Пра́ці, іст. – почесне звання СРСР, найвищий ступінь трудової відзнаки за виняткові заслуги перед державою в галузі господарського і культурного будівництва, а також особа, яка має це звання.

Великій групі провідних учених, конструкторів і спеціалістів присуджено Ленінські премії, присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці (із журн.);

(3) Геро́й Украї́ни – найвище почесне звання за виняткові заслуги перед державою і народом в Україні після проголошення її незалежності.

Указом Президента України Б. Є. Патону – першому в нашій державі – було присвоєно високе звання Героя України (з публіц. літ.);

Президент України підписав Указ про присвоєння народній артистці України звання Героя України із врученням ордена Держави (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. герой — (відважна людина) богатир, поет, витязь, уроч. звитяжець, книжн. лицар. Словник синонімів Полюги
  2. герой — геро́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. герой — Переможець, звитяжець, лицар, витязь, здобувець; ЖМ. молодець, молодчага, ас, лев, орел, відчайдух; (дня) кумир, ідол; (твору) персонаж, дійова особа, б.з. лицедій. Словник синонімів Караванського
  4. герой — -я, ч. 1》 Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді. || Особа з цим званням. 2》 чого. Людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. герой — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  6. герой — геро́й (від грец. ήρως – богатир, воїн, людина казкової сили й мужності) 1. В давньогрецькій релігії і міфології визначний предок, вождь або богатир. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. герой — У стародавній Греції напівбог-напівлюдина, котру зараховували до сонму богів (ск., Геракл). Універсальний словник-енциклопедія
  8. герой — ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Словник синонімів української мови
  9. герой — Геро́й, -ро́я, -ро́єві, -ро́ю! геро́ї, -ро́їв (гр. ἤρως) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. герой — ГЕРО́Й, я, ч. 1. Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді. Чесна праця героїв породжує (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. герой — рос. герой 1. Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і праці. 2. Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи. 3. Переносно — особа, яка чим-небудь відзначилась. Eкономічна енциклопедія
  12. герой — Герой, -роя м. Герой. Перед його очима басували гетьманські коні, а на конях сиділи гетьмани-герої. Левиц. Пов. 166. Вони себе героями явили. К. ЦН. 191. Калімері зовсім не нагадував героїв Іліяди. Левиц. Пов. 13. Словник української мови Грінченка