1. Словник іншомовних слів Мельничука

граната

грана́та

(італ. granata, від лат. granatus – зернистий)

1. Один з видів бойових припасів, розривний артилерійський снаряд, призначений для поразки живої сили і бойової техніки противника. Г. вистрілюють з гармат, гранатометів або кидають.

2. Спортивний прилад.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. граната — грана́та 1 іменник жіночого роду снаряд грана́та 2 іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. граната — -и, ж. 1》 Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати. || Невеликий розривний снаряд, якого кидають (метають) рукою. 2》 Снаряд для метання в легкій атлетиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. граната — ГРАНА́ТА¹, и, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Літак висипає над подвір'ям дрібні тріскучі гранати (О. Гончар); // Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою. Словник української мови у 20 томах
  4. граната — Бойове спорядження, наповнене вибуховим матеріалом; кидають вручну (ручна г., використовується від XV ст.) або вистрілюють з гранатомета; уражає уламками та вибуховою енергією; розрізняють г. уламкові (протипіхотні), протитанкові та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  5. граната — ГРАНА́ТА¹, и, ж. 1. Розривний артилерійський снаряд, наповнений вибуховою речовиною. Осколково-фугасні гранати; // Невеликий розривний снаряд, який кидають (метають) рукою. Гранату кидає боєць (Сос., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. граната — Граната, -ти ж. Драгоцѣнный камень, гранатъ. На шиї гранати, корали, дукачі, як жар горять. Стор. II. 29. Словник української мови Грінченка