грифон
грифо́н
(франц. griffon, від лат. gryphus, з грец. γρύψ)
1. В античній міфології фантастична істота – крилатий лев з орлиною головою. Інша назва – гриф.
2. У мистецтві – декоративний мотив.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грифон — грифо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- грифон — Грифон — mud spring — Griffon — раптовий прорив на поверхню флюїду (частіше за все газу), що рухається під великим тиском по затрубному простору бурової свердловини. Гірничий енциклопедичний словник
- грифон — -а, ч. Те саме, що гриф I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- грифон — I ряд порід мисливських собак з групи лягавих; забарвлення однорідне чи плямисте; шерсть коротка й жорстка або довга. II у грец. міфології фантастична тварина з тілом лева, крилами і головою хижого птаха; мотив у стародавньому мистецтві. Універсальний словник-енциклопедія
- грифон — ГРИФО́Н, а, ч. Те саме, що гриф¹ 1. Серед інших будівель тут [в Ольвії] був великий будинок,.. оздоблений біломраморними [біломармуровими] сфінксами і грифонами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 248). Словник української мови в 11 томах
- грифон — (фр. < лат.) Фантастична крилата тварина з тулубом лева і головою орла (те саме, що гриф2), скульптурне, орнаментальне або живописне зображення якої поширене у багатьох стародавніх народів. Архітектура і монументальне мистецтво