1. Гірничий енциклопедичний словник

грифон

Грифон — mud spring — Griffon — раптовий прорив на поверхню флюїду (частіше за все газу), що рухається під великим тиском по затрубному простору бурової свердловини. Виникає внаслідок порушення природної гідродинамічної рівноваги при нагнітанні теплоносія під тиском, близьким до гірничого — при експлуатації родов. нафти і газу, підземній виплавці сірки. Г. супроводжується утворенням кратерів, діаметр воронки яких іноді досягає дек. десятків і навіть сотень м. Супроводжується пожежами. Боротьба з Г. складається з герметизації шляхів руху флюїду глушінням свердловини з подальшим тампонуванням і навіть ліквідації свердловини.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грифон — грифо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. грифон — -а, ч. Те саме, що гриф I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грифон — грифо́н (франц. griffon, від лат. gryphus, з грец. γρύψ) 1. В античній міфології фантастична істота – крилатий лев з орлиною головою. Інша назва – гриф. 2. У мистецтві – декоративний мотив. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. грифон — I ряд порід мисливських собак з групи лягавих; забарвлення однорідне чи плямисте; шерсть коротка й жорстка або довга. II у грец. міфології фантастична тварина з тілом лева, крилами і головою хижого птаха; мотив у стародавньому мистецтві. Універсальний словник-енциклопедія
  5. грифон — ГРИФО́Н, а, ч. Те саме, що гриф¹ 1. Серед інших будівель тут [в Ольвії] був великий будинок,.. оздоблений біломраморними [біломармуровими] сфінксами і грифонами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 248). Словник української мови в 11 томах
  6. грифон — (фр. < лат.) Фантастична крилата тварина з тулубом лева і головою орла (те саме, що гриф2), скульптурне, орнаментальне або живописне зображення якої поширене у багатьох стародавніх народів. Архітектура і монументальне мистецтво