1. Словник іншомовних слів Мельничука

дюбель

дю́бель

(нім. Dubel – закріпка, шип)

чотиригранний стрижень, що його гострим кінцем забивають у кам’яну стінку; в тупому кінці Д. є отвір з різьбою, куди вгвинчують шуруп з роликом для закріплення електричного дроту.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дюбель — дю́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дюбель — -я, ч. Чотиригранний стрижень, що його гострим кінцем забивають у стіну; в тупому кінці є отвір з різьбою, куди вгвинчують шуруп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дюбель — ДЮ́БЕЛЬ, я, ч. Чотиригранний стрижень, який гострим кінцем забивають у цегляну або бетонну стіну для вгвинчування шурупів. – Штапики ми з тобою, Луїзко, купували там, де й дюбелі, я це добре пам'ятаю... (Г. Словник української мови у 20 томах