епітелій
епіте́лій
(від епі... і грец. θηλή – сосок)
1. Тканина тварин і людини, що складається з живих, щільно розміщених, видовжених клітин. Виконує функції захисту, виділення й всисання.
2. У рослин – загальна назва видільних клітин. Вистилає також стінки смоляних (у хвойних) і ефіроносних (у зонтичних) ходів.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епітелій — епіте́лій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- епітелій — -ю, ч. 1》 анат. Один із типів тканини людини і тварин, що здійснює головним чином захисну функцію та обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем. 2》 бот. Загальна назва видільних клітин, якими вистелено внутрішні порожнини рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- епітелій — Епіте́лій, -лію, -лієм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- епітелій — ЕПІТЕ́ЛІЙ, ю, ч. 1. анат. Один з типів тканини людини і тварини, що здійснює головним чином захисну функцію і обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Словник української мови в 11 томах