1. Словник української мови в 11 томах

епітелій

ЕПІТЕ́ЛІЙ, ю, ч.

1. анат. Один з типів тканини людини і тварини, що здійснює головним чином захисну функцію і обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем.

Конкретне уявлення про клітину людського тіла можна дати на прикладі епітелію ротової порожнини (Метод. викл. анат.., 1955, 39).

2. бот. Загальна назва видільних клітин, якими вистелені внутрішні порожнини рослин.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епітелій — епіте́лій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. епітелій — -ю, ч. 1》 анат. Один із типів тканини людини і тварин, що здійснює головним чином захисну функцію та обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем. 2》 бот. Загальна назва видільних клітин, якими вистелено внутрішні порожнини рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. епітелій — епіте́лій (від епі... і грец. θηλή – сосок) 1. Тканина тварин і людини, що складається з живих, щільно розміщених, видовжених клітин. Виконує функції захисту, виділення й всисання. 2. У рослин – загальна назва видільних клітин. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. епітелій — Епіте́лій, -лію, -лієм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)