1. Словник іншомовних слів Мельничука

ефір

ефі́р

(грец. αίθήρ)

1. За уявленням давніх греків, сонцесяйний верхній шар повітря, де перебували боги.

2. Гадане середовище, яке нібито заповнювало проміжки між частинками і весь світовий простір. Існуванням Е. прагнули пояснити поширення світла тощо.

3. Клас органічних сполук, що складаються з двох радикалів (4), пов’язаних між собою атомом кисню.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ефір — ефі́р 1 іменник чоловічого роду гіпотетичне середовище, яке заповнює Всесвіт ефі́р 2 іменник чоловічого роду хімічна сполука Орфографічний словник української мови
  2. ефір — див. ЕТЕР. Словник синонімів Караванського
  3. ефір — [еиф’ір] -ру, м. (на) -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. ефір — -у, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги. 2》 Далека височінь, безповітряний простір. 3》 Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі. 4》 хім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ефір — Етер Словник чужослів Павло Штепа
  6. ефір — (діетиловий ефір, етиловий ефір) С2Н5ОС2Н5, органічна сполука, безбарвна летка рідина з дурманними властивостями і характерним запахом; дуже легкозаймистий; з повітрям утворює вибухові суміші; застосовують як розчинник, в медицині — для наркозу. Універсальний словник-енциклопедія
  7. ефір — ЕФІ́Р, у, ч. 1. У грецькій міфології — найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги. Наші тілечко з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли — Ми не знаєм од віків (Щог., Поезії, 1958, 310)... Словник української мови в 11 томах