жуїр

(від франц. jouir – насолоджуватись)

людина, яка шукає в житті лише насолоди, гульвіса.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жуїр — жуї́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жуїр — -а, ч., заст. Людина, яка шукає в житті лише забав і почуттєвих насолод. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жуїр — див. гуляка, епікуреєць Словник чужослів Павло Штепа
  4. жуїр — Жуї́р, -ра; жуї́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жуїр — ЖУЇ́Р, а, ч., заст. Людина, що шукає в житті лише забав та почуттєвих насолод. Він грає якогось жуїра, занадто вже підкреслює самозакоханість свого героя (Мист., 4, 1958, 25). Словник української мови в 11 томах