жуїр
жуї́р
-а, ч., заст.
Людина, яка шукає в житті лише забав і почуттєвих насолод.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жуїр — жуї́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жуїр — див. гуляка, епікуреєць Словник чужослів Павло Штепа
- жуїр — (від франц. jouir – насолоджуватись) людина, яка шукає в житті лише насолоди, гульвіса. Словник іншомовних слів Мельничука
- жуїр — Жуї́р, -ра; жуї́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жуїр — ЖУЇ́Р, а, ч., заст. Людина, що шукає в житті лише забав та почуттєвих насолод. Він грає якогось жуїра, занадто вже підкреслює самозакоханість свого героя (Мист., 4, 1958, 25). Словник української мови в 11 томах