1. Словник іншомовних слів Мельничука

зеніт

зені́т

(франц. zenith, від араб. земт, букв. – шлях, напрям)

1. Найвищий ступінь, найвища точка.

2. Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зеніт — зені́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зеніт — Найвища точка; (слави) вершок, вінець, апогей. Словник синонімів Караванського
  3. зеніт — Зенит — zenith — Zenit — умовна точка перетину вертикальної лінії чи нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою. Гірничий енциклопедичний словник
  4. зеніт — -у, ч. 1》 Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача. 2》 перен. Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зеніт — Найвище, щонайвище, див. верх Словник чужослів Павло Штепа
  6. зеніт — Точка перетину вертикальної лінії, що проходить через спостерігача, з небесною сферою. Універсальний словник-енциклопедія
  7. зеніт — ВЕРШИ́НА чого (найвища точка розвитку, найвищий ступінь вияву чогось і т. ін.), ВНЕ́ЦЬ, ВЕРХІ́В'Я, АПОГЕ́Й книжн., ЗЕНІ́Т книжн., КУЛЬМІНА́ЦІЯ книжн., ПІК книжн., ОЛІ́МП книжн., ВЕРХОВИ́НА рідше. Словник синонімів української мови
  8. зеніт — Зені́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зеніт — ЗЕНІ́Т, у, ч. 1. Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача. Хоч сонце ще не досягло зеніту, але пекло немилосердно (Руд., Остання шабля, 1959, 415); Небо і небо над ними. Словник української мови в 11 томах