зеніт

ВЕРШИ́НА чого (найвища точка розвитку, найвищий ступінь вияву чогось і т. ін.), ВНЕ́ЦЬ, ВЕРХІ́В'Я, АПОГЕ́Й книжн., ЗЕНІ́Т книжн., КУЛЬМІНА́ЦІЯ книжн., ПІК книжн., ОЛІ́МП книжн., ВЕРХОВИ́НА рідше. Найвидатнішим твором письменниці (Ірини Вільде), вершиною її художньої майстерності є роман "Сестри Річинські" (з газети); (Ярослав:) Людина справді є вінець творіння (О. Левада); (Валент:) Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів'ї свого хисту, а як спускався до низин (Леся Українка); Стрілянина ще не дійшла свого апогею (Ю. Яновський); Його щастя дійшло до зеніту (І. Франко); Фронт будівництва.. набрав кульмінації (В. Минко); Сходження на футбольний олімп — заповітна мрія кожного гравця (з газети); Літо — напружена пора на авіаційному транспорті, а серпень — її пік (з газети); Юра був на верховинах щастя (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зеніт — зені́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зеніт — Найвища точка; (слави) вершок, вінець, апогей. Словник синонімів Караванського
  3. зеніт — Зенит — zenith — Zenit — умовна точка перетину вертикальної лінії чи нормалі до поверхні земного еліпсоїда з небесною сферою. Гірничий енциклопедичний словник
  4. зеніт — -у, ч. 1》 Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача. 2》 перен. Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зеніт — Найвище, щонайвище, див. верх Словник чужослів Павло Штепа
  6. зеніт — зені́т (франц. zenith, від араб. земт, букв. – шлях, напрям) 1. Найвищий ступінь, найвища точка. 2. Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. зеніт — Точка перетину вертикальної лінії, що проходить через спостерігача, з небесною сферою. Універсальний словник-енциклопедія
  8. зеніт — Зені́т, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зеніт — ЗЕНІ́Т, у, ч. 1. Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача. Хоч сонце ще не досягло зеніту, але пекло немилосердно (Руд., Остання шабля, 1959, 415); Небо і небо над ними. Словник української мови в 11 томах