1. Словник іншомовних слів Мельничука

ковчег

ковче́г

(тюрк.)

1. За біблійною легендою, велике судно (Ноїв К.).

2. Тип старовинного плоскодонного річкового судна.

3. Окута металом дерев’яна скриня для зберігання предметів релігійного культу.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковчег — ковче́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковчег — 1. Те саме, що кіот 3; 2. Те саме, що дарохранильниця Словник церковно-обрядової термінології
  3. ковчег — [коўчег] -га, м. (на) -гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  4. ковчег — -а, ч. 1》 Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною і тваринами. 2》 перен., ірон. Про громіздке, старомодне судно, екіпаж і т. ін. 3》 У православній церкві – скринька для зберігання святих дарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ковчег — КОВЧЕ́Г, а, ч. 1. бібл. Корабель, на якому врятувався від усесвітнього потопу Ной із родиною, взявши з собою по парі різних тварин. Словник української мови у 20 томах
  6. Ковчег — 1. у Біблії корабель, на якому Ной разом з родиною врятувався від потопу; 2. К. Заповіту — позолочена скриня, шанована ізраїльтянами як святиня Ягве. Універсальний словник-енциклопедія
  7. ковчег — КОВЧЕ́Г, а, ч. 1. Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною та тваринами. Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. ковчег — ковчег [Завіту] Скринька, де знаходилися "Скрижалі Завіту", начебто отримані євреями від Бога на горі Синай, що спочатку зберігалися у скінії, а потім в єрусалимському храмі. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. ковчег — Ковчег, -га м. Ковчегъ. Увійшов Ной у ковчег. Єв. Л. XVII. 27. Словник української мови Грінченка