ковчег
КОВЧЕ́Г, а, ч.
1. бібл. Корабель, на якому врятувався від усесвітнього потопу Ной із родиною, взявши з собою по парі різних тварин.
І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчега, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя (І. Франко);
Великий, обліплений різними прибудовами, з чорними сліпаками мовчазних вікон, він [дім] нагадує Ноїв ковчег (П. Колесник);
* Образно. В бункері було повно мешканців – дітей, жінок, старих. – Ноїв ковчег! – зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком (О. Гончар);
* У порівн. У нашому славному місті спрадавна стоїть на майдані ковчегом рудим будинок цегляний (Л. Первомайський).
2. бібл. Окута золотом дерев'яна скриня, в якій зберігалися скрижалі із заповідями Мойсея.
При ковчезі заповітнім Танцював колись Давид; Танець був служінням Богу (Леся Українка);
// У християнстві – скринька для зберігання предметів, що стосуються обряду причастя; дарохранильниця.
Фельдкуратові треба було їхати ще .. за дароносицею, ковчегом і іншими потрібними для відправи речами (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
3. перен., ірон. Про громіздке, старомодне судно, екіпаж і т. ін.
Зачепивши отця Кирила за золотий ланцюг держаком весла, батько втяг його .. в свій ковчег до корів і овечок (О. Довженко);
Хвилі доньчиної легковажності заливали родинний корабель Кукуликів, перетворювали його з гордого лайнера на жалюгідний ковчег (П. Загребельний);
* У порівн. Пливе фортеця, як старий ковчег (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- ковчег — ковче́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ковчег — 1. Те саме, що кіот 3; 2. Те саме, що дарохранильниця Словник церковно-обрядової термінології
- ковчег — [коўчег] -га, м. (на) -гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
- ковчег — -а, ч. 1》 Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною і тваринами. 2》 перен., ірон. Про громіздке, старомодне судно, екіпаж і т. ін. 3》 У православній церкві – скринька для зберігання святих дарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковчег — ковче́г (тюрк.) 1. За біблійною легендою, велике судно (Ноїв К.). 2. Тип старовинного плоскодонного річкового судна. 3. Окута металом дерев’яна скриня для зберігання предметів релігійного культу. Словник іншомовних слів Мельничука
- Ковчег — 1. у Біблії корабель, на якому Ной разом з родиною врятувався від потопу; 2. К. Заповіту — позолочена скриня, шанована ізраїльтянами як святиня Ягве. Універсальний словник-енциклопедія
- ковчег — КОВЧЕ́Г, а, ч. 1. Судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною та тваринами. Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя (Фр. Словник української мови в 11 томах
- ковчег — ковчег [Завіту] Скринька, де знаходилися "Скрижалі Завіту", начебто отримані євреями від Бога на горі Синай, що спочатку зберігалися у скінії, а потім в єрусалимському храмі. Архітектура і монументальне мистецтво
- ковчег — Ковчег, -га м. Ковчегъ. Увійшов Ной у ковчег. Єв. Л. XVII. 27. Словник української мови Грінченка