кокон

ко́кон

(франц. cocon)

1. Утвір з виділень шкірних залоз, куди відкладають яйця деякі черви.

2. Чохол з нитки, що її виробляють спеціальні залози у комах; захищає личинку. К. шовковичного шовкопряда є сировиною для одержання природного шовку.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокон — ко́кон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кокон — -а, ч. Щільна оболонка з тонких волокон, яку робить гусениця перед перетворенням у лялечку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокон — Завитка Словник чужослів Павло Штепа
  4. кокон — КО́КОН, а, ч. 1. Захисна щільна оболонка з тонких волокон, якою обкутує себе гусениця, переходячи в стадію лялечки. Лише .. двом із них пощастило побачити на власні очі черв'яка, котрий пожирає листя шовковиці й пряде кокон... Словник української мови у 20 томах
  5. кокон — Захисна оболонка лялечок більшості комах (метеликів, деяких мурашок і жуків); захищає та живить молодняк; у шовкопрядінні осн. сировина. Універсальний словник-енциклопедія
  6. кокон — Ко́кон, -кона; ко́кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кокон — КО́КОН, а, ч. Щільна оболонка з тонких волокон, яку робить гусениця перед перетворенням у лялечку. Деякі личинки перед перетворенням на лялечку обсновують себе коконами й у них заляльковуються (Шкідн. поля.. Словник української мови в 11 томах