кокон
ко́кон
-а, ч.
Щільна оболонка з тонких волокон, яку робить гусениця перед перетворенням у лялечку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокон — ко́кон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кокон — Завитка Словник чужослів Павло Штепа
- кокон — КО́КОН, а, ч. 1. Захисна щільна оболонка з тонких волокон, якою обкутує себе гусениця, переходячи в стадію лялечки. Лише .. двом із них пощастило побачити на власні очі черв'яка, котрий пожирає листя шовковиці й пряде кокон... Словник української мови у 20 томах
- кокон — ко́кон (франц. cocon) 1. Утвір з виділень шкірних залоз, куди відкладають яйця деякі черви. 2. Чохол з нитки, що її виробляють спеціальні залози у комах; захищає личинку. К. шовковичного шовкопряда є сировиною для одержання природного шовку. Словник іншомовних слів Мельничука
- кокон — Захисна оболонка лялечок більшості комах (метеликів, деяких мурашок і жуків); захищає та живить молодняк; у шовкопрядінні осн. сировина. Універсальний словник-енциклопедія
- кокон — Ко́кон, -кона; ко́кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кокон — КО́КОН, а, ч. Щільна оболонка з тонких волокон, яку робить гусениця перед перетворенням у лялечку. Деякі личинки перед перетворенням на лялечку обсновують себе коконами й у них заляльковуються (Шкідн. поля.. Словник української мови в 11 томах