кола
ко́ла
(з афр. мов)
рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використовують у медицині та харчовій промисловості.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кола — ко́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кола — -и, ж. Рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кола — КО́ЛА, и, ж. 1. Високе тропічне вічнозелене дерево родини мальвових з невеликими дзвоникоподібними квітками, зібраними у волоть, та плодами, які містять кофеїн і теобромін та використовуються в медицині та харчовій промисловості. Словник української мови у 20 томах
- кола — Вічнозелене дерево родини стеркулієвих; батьківщина — Зх. Африка; вирощують в Африці та Пд. Америці; бл. 100 видів; з насіння (горішки кола або гуру) одержують кофеїн (входить до складу кока-коли); насіння — корм або смакова речовина. Універсальний словник-енциклопедія
- кола — Ко́ла, -ли ж. Телѣга. Вийди, мила, з коли, покажи личенько родові. Гол. IV. 302. Словник української мови Грінченка