кола

КО́ЛА, и, ж.

1. Високе тропічне вічнозелене дерево родини мальвових з невеликими дзвоникоподібними квітками, зібраними у волоть, та плодами, які містять кофеїн і теобромін та використовуються в медицині та харчовій промисловості.

Кола поширена у екваторіальній зоні країн Африки, культивується у тропічних країнах (з наук. літ.);

Плем'я ібо, що живе на сході Нігерії, називає колу священною (із журн.).

2. Плід цього дерева, схожий на м'ясисту коробочку з насінням.

Коли здавна мали значення в міновій торгівлі народів Західної Африки, тепер їх використовують у медицині та харчовій промисловості, зокрема – у виробництві популярних напоїв (кока-коли і пепсі-коли) (з наук.-попул. літ.).

3. розм. Те саме, що ко́ка-ко́ла.

Перед Хедою стояла пластикова склянка з колою (В. Шкляр);

Колу винайшов американський фармацевт Джон Пембертон 29 березня 1886 р. в Атланті (штат Джорджія, США) як новий лікувальний напій “від усіх нервових розладів”. І вже через п'ятдесят років після винаходу кока-кола стала для американців чимось на зразок національного символу (із журн.).