кола
КО́ЛА, и, ж.
1. Високе тропічне вічнозелене дерево родини мальвових з невеликими дзвоникоподібними квітками, зібраними у волоть, та плодами, які містять кофеїн і теобромін та використовуються в медицині та харчовій промисловості.
Кола поширена у екваторіальній зоні країн Африки, культивується у тропічних країнах (з наук. літ.);
Плем'я ібо, що живе на сході Нігерії, називає колу священною (із журн.).
2. Плід цього дерева, схожий на м'ясисту коробочку з насінням.
Коли здавна мали значення в міновій торгівлі народів Західної Африки, тепер їх використовують у медицині та харчовій промисловості, зокрема – у виробництві популярних напоїв (кока-коли і пепсі-коли) (з наук.-попул. літ.).
3. розм. Те саме, що ко́ка-ко́ла.
Перед Хедою стояла пластикова склянка з колою (В. Шкляр);
Колу винайшов американський фармацевт Джон Пембертон 29 березня 1886 р. в Атланті (штат Джорджія, США) як новий лікувальний напій “від усіх нервових розладів”. І вже через п'ятдесят років після винаходу кока-кола стала для американців чимось на зразок національного символу (із журн.).
Значення в інших словниках
- кола — ко́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кола — -и, ж. Рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кола — ко́ла (з афр. мов) рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використовують у медицині та харчовій промисловості. Словник іншомовних слів Мельничука
- кола — Вічнозелене дерево родини стеркулієвих; батьківщина — Зх. Африка; вирощують в Африці та Пд. Америці; бл. 100 видів; з насіння (горішки кола або гуру) одержують кофеїн (входить до складу кока-коли); насіння — корм або смакова речовина. Універсальний словник-енциклопедія
- кола — Ко́ла, -ли ж. Телѣга. Вийди, мила, з коли, покажи личенько родові. Гол. IV. 302. Словник української мови Грінченка