колега

коле́га

(лат. collega)

товариш по спільній службі, навчанню; особа тієї самої професії.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колега — КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем роботи (перев. у сфері розумової праці), за навчанням у вищій школі і т. ін. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали. А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Т. Словник української мови у 20 томах
  2. колега — коле́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. Колега — Колега Неправильно-правильно
  4. колега — -и, ч. і ж. Товариш по спільній роботі, навчанню; особа тієї самої професії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колега — КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі тощо. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали, А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. колега — [колега] -гие, д. і м. -ез'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
  7. колега — ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИК розм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИК розм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). Словник синонімів української мови
  8. колега — рос. коллега 1. Спільник по роботі, професії, справі, навчанню. 2. Переносно-приятель, товариш, Друг. Eкономічна енциклопедія