колега
ТОВА́РИШ (людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях), СПІ́ЛЬНИК, ОДНОДУ́МЕЦЬ, БРА́ТЧИК розм.; КОЛЕ́ГА (за фахом, місцем праці чи навчання); ОДНОКА́ШНИК розм. (спільник у навчанні, військовій службі тощо). — Кілька машин під'їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко); Він ніжно глянув на дружину: ось вона, його надійний і вірний спільник (В. Собко); Боїшся слово сказати. Був тобі приятель і однодумець, а тепер, може, продає тебе нишком (М. Коцюбинський); А Чіпка знов засів, п'є та гуляє з братчиками (Панас Мирний); — Ну, зі мною вчителював мій молодий колега Петренко (О. Донченко); Колись були друзі, однокашники, товариші. Постаріли, порозбрідалися, порозсіювалися крізь сито службових рангів і чинів (П. Загребельний). — Пор. друг.
Значення в інших словниках
- колега — коле́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Колега — Колега Неправильно-правильно
- колега — [колега] -гие, д. і м. -ез'і, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
- колега — -и, ч. і ж. Товариш по спільній роботі, навчанню; особа тієї самої професії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колега — КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем роботи (перев. у сфері розумової праці), за навчанням у вищій школі і т. ін. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали. А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Т. Словник української мови у 20 томах
- колега — коле́га (лат. collega) товариш по спільній службі, навчанню; особа тієї самої професії. Словник іншомовних слів Мельничука
- колега — КОЛЕ́ГА, и, ч. і ж. Товариш за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі тощо. З Ватаги письма [листи] принесли, І всі тихенько зачитали, А ми з колегою лягли Та щось такеє розмовляли (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- колега — рос. коллега 1. Спільник по роботі, професії, справі, навчанню. 2. Переносно-приятель, товариш, Друг. Eкономічна енциклопедія