комендація
коменда́ція
(від лат. commendatio – доручення, схвалення)
за феодалізму акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора (1), після чого васал одержував земельне володіння – бенефіцію (1) або феод; акт, що встановлював залежність селянина від феодала.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комендація — коменда́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- комендація — -ї, ж. У Західній Європі в період раннього середньовіччя – акт передачі себе під заступництво більш сильної, могутньої, багатої людини. || Акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора, після чого васал одержував земельне володіння. || Акт, що встановлював залежність селянина від феодала. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комендація — КОМЕНДА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Акт, що встановлював залежність селянина від феодала в середньовічній Європі. Звичайним явищем у Франкськiй державi стала комендацiя – подiбний до патронату iнститут особистої залежностi... Словник української мови у 20 томах