1. Великий тлумачний словник сучасної мови

комендація

коменда́ція

-ї, ж.

У Західній Європі в період раннього середньовіччя – акт передачі себе під заступництво більш сильної, могутньої, багатої людини.

|| Акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора, після чого васал одержував земельне володіння.

|| Акт, що встановлював залежність селянина від феодала.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комендація — коменда́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. комендація — КОМЕНДА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Акт, що встановлював залежність селянина від феодала в середньовічній Європі. Звичайним явищем у Франкськiй державi стала комендацiя – подiбний до патронату iнститут особистої залежностi... Словник української мови у 20 томах
  3. комендація — коменда́ція (від лат. commendatio – доручення, схвалення) за феодалізму акт, яким оформляли залежність васала від сеньйора (1), після чого васал одержував земельне володіння – бенефіцію (1) або феод; акт, що встановлював залежність селянина від феодала. Словник іншомовних слів Мельничука