комендор

Значення в інших словниках

1. комендор — комендо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. комендор — КОМЕНДО́Р, а, ч. Морський артилерист; матрос-навідник. Навіть комендори .. – напівголі, богатирського здоров'я матроси – і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (О. Словник української мови у 20 томах
3. комендор — комендо́р (від лат. commendo – доручаю) в російському (з 18 ст. до 1917 р.) та флотах деяких інших держав матрос, який обслуговує артилерійську установку. Словник іншомовних слів Мельничука
4. комендор — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
5. комендор — КОМЕНДО́Р, а, ч. Морський артилерист; матрос-навідник. Навіть комендори на бронепоїздах — напівголі, богатирського здоров’я матроси — і ті часом не витримували, знеможено падали біля своїх розпечених гармат (Гончар, II, 1959, 125)... Словник української мови в 11 томах