магнат

магна́т

(від лат. magnatus – багата, знатна людина)

1. В ряді країн Західної Європи, зокрема в Польщі й Угорщині, за феодалізму великі землевласники, аристократична верхівка класу феодалів.

2. Переносно – великий капіталіст, глава монополії (напр., фінансовий магнат).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магнат — магна́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. магнат — [магнат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. магнат — -а, ч. 1》 Великий феодальний землевласник. 2》 Представник великого промислового та фінансового капіталу. || Глава монополії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. магнат — МАГНА́Т, а, ч. 1. Великий феодальний землевласник. Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. магнат — ЗЕМЛЕВЛА́СНИК (особа, яка володіє землею на правах приватної власності), АГРА́РІЙ книжн.; ФЕОДА́Л, МАГНА́Т (великий землевласник). Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем (О. Словник синонімів української мови
  6. магнат — МАГНА́Т, а, ч. Великий феодальний землевласник. Мій краю прекрасний, розкошний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна (Шевч., II, 1953, 30); Жив він у.. Словник української мови в 11 томах
  7. магнат — Магна́т, -та м. Магнатъ. А магнати палять хати, шабельки гартують. Шевч. 131. Словник української мови Грінченка