магнетизм
магнети́зм
(від грец. Μαγνήτης – магнесійський)
сукупність властивостей і явищ (притягування, відштовхування тощо), яка виявляється у взаємодії між електричними струмами, між струмами і магнітами, мікрочастинками (електронами, протонами, нейтронами).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнетизм — магнети́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнетизм — -у, ч. 1》 Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Земний магнетизм — магнітне поле Землі та навколоземного космічного простору; геомагнетизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнетизм — МАГНЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. фіз. Властивість магніта, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Електрика й магнетизм – складові часттини єдиної електромагнітної сутності Всесвіту (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- магнетизм — Явища і властивості матерії, пов'язані з взаємодією тіл через магнітне поле, напр., взаємодія між 2 магнітами або провідником, через який проходить електричний струм, утворюючи магнітне поле, та магнітом. Універсальний словник-енциклопедія
- магнетизм — Магнети́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- магнетизм — МАГНЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Словник української мови в 11 томах