магнетизм

магнети́зм

(від грец. Μαγνήτης – магнесійський)

сукупність властивостей і явищ (притягування, відштовхування тощо), яка виявляється у взаємодії між електричними струмами, між струмами і магнітами, мікрочастинками (електронами, протонами, нейтронами).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магнетизм — магнети́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. магнетизм — -у, ч. 1》 Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Земний магнетизм — магнітне поле Землі та навколоземного космічного простору; геомагнетизм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магнетизм — МАГНЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. фіз. Властивість магніта, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Електрика й магнетизм – складові часттини єдиної електромагнітної сутності Всесвіту (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. магнетизм — Явища і властивості матерії, пов'язані з взаємодією тіл через магнітне поле, напр., взаємодія між 2 магнітами або провідником, через який проходить електричний струм, утворюючи магнітне поле, та магнітом. Універсальний словник-енциклопедія
  5. магнетизм — Магнети́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. магнетизм — МАГНЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла. Словник української мови в 11 томах