майор
майо́р
(ісп. mayor, від лат. major – старший, вищий)
1. Офіцерський чин у більшості армій країн світу.
2. Військове звання офіцерів Радянської Армії – перше із звань старших офіцерів (з 1935 p.). Серед генеральських звань в СРСР та в арміях ряду інших країн є звання генерал-майор.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- майор — майо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- майор — -а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- майор — Надсотник, підполковник Словник чужослів Павло Штепа
- майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім .. авансі його мали іменувати майором (І. Словник української мови у 20 томах
- майор — Майо́р, -ра; -йо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Треба тебе заміж дати.. За майора полкового (Чуб., V, 1874, 446); Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім.. Словник української мови в 11 томах